Наприкінці минулого року з 22 по 25 грудня наш клас був відсутній у Запоріжжі. І цієї
маленької відсутності ми з нетерпінням чекали… Бо як можна було не чекати
екскурсії до Закарпаття.
Дорогою прекрасні білі рівнини милували наші очі. Багато міст промайнуло у
вікнах: Запоріжжя, Дніпро, Львів та ін. Але все частіше перед нами відкривались
чудові краєвиди хвойних покритих снігом
лісів. Зі Львова справді почалась наша незабутня подорож. Місто Лева швидко
промайнуло, дивуючи нас своїми архітектурними спорудами, природними пам’ятками і неймовірною атмосферою.
Багато хто з нас, ніколи не бачив на власні очі, які сильні, величні, неперевершеної
краси Карпати. Очі ніби тягнуться до тих гір, і не можливо було повірити, що ми
саме там. Дорогою нам розповідали про гори, про місцевих жителів. Різні історії
наповнювали цей дивовижний край, його минуле було прекрасним, як і сьогодення.
Кожне містечко чи маленьке село мало історію, слухаючи яку, ми ніби торкались того
всього.
Ну а першим пунктом призначення був «Санаторій Карпати». Він привітно
зустрів нас прекрасним парком, у якому було величезне розмаїття рослин усіх
ярусів, і дощем. У тому парку над кронами дубів і ялиць височів один з
найгарніших і найромантичніших палаців країни: мисливський палац графів Шенборнів.
Також біля огородженої території ми спостерігали косуль і гусей. Далі ми, оминаючи невеличкі
села, навідались до Мукачева, та «штурмували»
Мукачівський замок, який ще називають замок «Паланок». Це мабуть найукріпленіша
фортеця, що ми бачили за всю екскурсію. На останок залишилось мабуть
найвеселіше: місто Берегове – столиця Угорської країни. Неможливо розповісти про те, як сподобався нам
термальний басейн «Жайворонок».
На другий день наші серця підкорило прекрасне місто – Ужгород. Це місто
пронизували вулички. Майже кожна з них була викладена старовинною бруківкою,
яка до наших днів зберегла їх у гарному стані. Ми дивувались неймовірній красі
міста, старовинні церкви і собори затьмарювали собою погану погоду. Неменш здивували
та сподобались нам маленькі скульптури, що всюди були біля річки Уж. В Ужгороді
ми також відвідали один з найстаріших в Україні замків… Нас познайомили з цікавенною
історією не тільки Ужгорода, але і самого замку. І цього дня ми також вдосталь
накупались у термальних водах відпочинкового комплексу «Золота гора».
Починався третій день з відвідування Нижнього селища де ми дегустували
смачний сир та змогли набрати питної води із джерела. Іза – столиця лозоплетіння
України, у це село ми завітали після дегустації. Багато хто з нас придбав сувеніри
додому: пухнасті капці, магніти, дерев’яні дощечки під гаряче. Потім ми
приїхали на оленячу ферму, де із задоволенням годували плямистих оленів
кукурудзяними паличками. Ось що було дійсно неймовірним, це наше відвідування невеличкого
містечка – Міжгір’я. Тут нас чекав підйом на канатно-крісельному підйомнику на
гору Маковиця. Улітку, з цієї гори відкриваються чудові краєвиди карпатських хребтів
Боржава та Ґорган, а також меандри річки Ріки. Але був густий туман, і ми
нічого не побачили. Без сумніву, найпрекрасніше місце, що ми відвідували –
водоспад Шипіт. Мальовничі картини із високих хвойних дерев заворожували око, усе
було покрито снігом, а дорога була слизька, і усі падали. Звичайно ж ми сфотографувались,
бо пам’ять про перебування у цьому казковому місці, повинна була бути обов’язково…
Упродовж цих трьох днів нас годували смачними традиційними і нетрадиційними
стравами Закарпаття, але найсмачніше було у садибах Зеленого туризму, де ми
провели дві ночі з комфортом та гостинністю господарів.
Вважаю, що багатьом хотілось би ще відвідати Закарпаття.
Фоторепортаж:
